-
1 authoritative
adj впливовий, авторитетний, що заслуговує уваги- authoritative body авторитетний орган- authoritative information повідомлення з авторитетних джерел- authoritative sources авторитетні джерела- authoritative statement авторитетна заява -
2 authority
інстанція; (керівний) орган, орган влади (управління); повнота влади, правомочність; авторитетність; авторитет, вплив; авторитетний спеціаліст; авторитетне джерело; авторитетне твердження; повноваження, сфера компетенції; судове рішення; прецедент судового рішення; право розпорядження; повноваження, дозвіл; доказ, підстава; документ; доручення ( документ); авторитетна книга з права, авторитетний довідник (підручник) з праваauthority conferred upon a court to hear and determine cases — право, надане суду стосовно розгляду і вирішення справи
authority in charge of minors and incapacitated persons — орган піклування про неповнолітніх і недієздатних осіб
- authority conferred by officeauthority of father to govern the education of his child — право батька визначати характер освіти дитини
- authority for payment
- authority in law
- authority in the underworld
- authority of decision
- authority of government
- authority of law
- authority of leader
- authority of Parliament
- authority on law
- authority on international law
- authority punishment
- authority to bind
- authority to bind a company
- authority to carry firearms
- authority to collect debts
- authority to dispose
- authority to issue warrants
- authority to make payments
- authority to punish
- authority to sell
- authority to sign -
3 authority
n1) владаa man set in authority — особа, наділена владою
3) орган, управління; відділ4) pl власті; органи влади; адміністрація; начальство5) авторитет, вага, вплив; значення6) авторитетний (визначний) фахівець7) авторитетне джерело (книга, документ)to know smth. on good authority — знати щось з вірогідних джерел
8) авторитетне твердження; доказ; підставаon the authority of the press — на підставі даних преси, за повідомленнями преси
* * *n1) влада2) повноваження; право, права; компетенція; документ, який підтверджує повноваження; доручення, довіреність; ордер; грамота3) звич. pl влада, начальство; адміністрація; вiйcьк. інстанція; начальник; ( Authority) орган, управління; відділ4) вага, авторитет, вплив5) авторитет, великий ( крупний) спеціаліст; авторитетне джерело (книга, документ)6) підстава7) переконливість; сила -
4 competent authority
належний орган; належна правомочність; компетентна влада; авторитетний (компетентний) фахівець -
5 constitutional authority
конституційний орган; конституційне джерело; авторитетний фахівець з конституційного права; конституційне повноваження; конституційна правомочність
См. также в других словарях:
провідний — I а/, е/. 1) Який указує дорогу, визначає напрямок руху кого , чого небудь. Посідати провідне місце. 2) перен. Найважливіший, головний, основний. || Вирішальний, визначальний. || Авторитетний, досвідчений (про фахівця в якій небудь галузі). ||… … Український тлумачний словник
